Починаючи з 4 квітня 2025 року, в Україні набудуть чинності важливі зміни до Закону №1105, передбачені новою редакцією Закону №4158. Про це наголошує Центрально-Західне міжрегіональне управління Держпраці. Ці оновлення стосуються порядку виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності, включаючи як загальні лікарняні, так і випадки, пов’язані з професійними захворюваннями та нещасними випадками на виробництві. Пише buh.ligazakon.net
Головні зміни, які варто врахувати:
🔹 Лікарняні оплачуватимуться не лише за основним місцем роботи, але і за сумісництвом. Це означає, що працівники, які офіційно працюють на декількох роботах, зможуть розраховувати на компенсацію втраченої заробітної плати від кожного роботодавця. Таким чином, доходи людей з кількома джерелами зайнятості будуть захищені у разі хвороби.
🔹 У разі травми на виробництві чи профзахворювання — 100% оплати лікарняного. Якщо непрацездатність сталася внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, роботодавець буде зобов’язаний виплатити працівнику повну середню заробітну плату. Варто зазначити, що оплата перших 17 днів такого лікарняного лягає повністю на плечі підприємства — лише після цього витрати покриватимуться за рахунок Фонду соціального страхування.
🔹 Якщо у працівника є ще одне місце роботи — правила аналогічні. Другий роботодавець також повинен оплачувати перші 5 днів тимчасової непрацездатності з власного бюджету. Надалі, як і у випадку з основним місцем роботи, фінансування бере на себе Фонд соцстраху.
Що це означає на практиці?
Для працівників — це додатковий соціальний захист і впевненість у тому, що навіть у випадку хвороби або виробничої травми, вони отримають справедливу компенсацію з усіх місць працевлаштування. Особливо важливо це для тих, хто працює за сумісництвом або має додаткові джерела доходу.
Для роботодавців — це збільшення відповідальності та потреба у коректному обліку робочого часу та заробітної плати, а також готовність до оперативної виплати лікарняних коштів відповідно до нових норм.
Такі зміни мають на меті не лише удосконалити систему соціального страхування, а й забезпечити більший рівень справедливості та прозорості у відносинах між працівниками і роботодавцями. Водночас це ще один крок до модернізації трудового законодавства в умовах сучасної економіки.
