В Україні готують суттєве посилення відповідальності за так звані дроп-схеми — використання банківських рахунків, карток, електронних гаманців та платіжних реквізитів сторонніх осіб для шахрайства, відмивання коштів та інших злочинів. Пише buh.ligazakon.net
Президент Володимир Зеленський 2 вересня подав до Верховної Ради законопроєкт №16013, який пропонує фактично винести роботу з «дроп-рахунками» в окремий склад кримінального правопорушення. Документ визначено Президентом як невідкладний. Станом на 7 вересня 2026 року він ще не є законом і перебуває на опрацюванні в парламентському комітеті. Тому штрафи та строки ув’язнення, про які зараз повідомляють медіа, поки що є запропонованими, а не чинними санкціями.
І це принципово важливе уточнення. Заголовок «за передачу картки — 170 тис. грн або шість років» занадто спрощує законопроєкт. Для людини, яка передала власний платіжний інструмент із метою використання його у злочині, запропонована відповідальність значно нижча. Максимальні 170 тис. грн і до шести років стосуються іншої категорії — тих, хто одержує, купує, зберігає, перепродає або іншим способом набуває чужі платіжні інструменти чи доступ до рахунків для злочинного використання.
Що таке дроп-схема простими словами
Типова схема виглядає дуже буденно.
Людині пропонують:
- «здай картку в оренду»;
- «дай рахунок на кілька переказів»;
- «оформимо карту на тебе, а користуватися будемо ми»;
- «отримаєш 2–5 тис. грн, нічого робити не потрібно»;
- «просто прийми гроші і перекажи їх далі».
Людина передає картку, реквізити, доступ до мобільного банкінгу, SIM-картку або інші засоби керування рахунком. За це отримує винагороду.
Далі рахунок може використовуватися для приймання грошей потерпілих від шахрайства, роботи нелегальних гральних сервісів, сумнівного обміну коштів, приховування фінансових потоків або інших операцій. Сам власник рахунку при цьому може ніколи не спілкуватися з потерпілими й не бути організатором злочину.
Саме таких номінальних власників рахунків і називають дропами, а сукупність сотень або тисяч подібних рахунків — дроп-мережею.
Чому держава взялася саме за дропів
Для організаторів шахрайства використання чужих рахунків вирішує одразу кілька проблем. Замість того щоб проводити мільйони гривень через один рахунок, кошти можна розподілити між сотнями карток різних людей.
Тоді фінансовий потік дробиться: 100 000 грн → 20 рахунків → подальші перекази → обмін → готівка або криптовалюта.
Відстежити та оперативно заблокувати таку мережу складніше, ніж одну адресу. За даними пояснень до законодавчої ініціативи, дроп-рахунки використовуються у платіжному шахрайстві, роботі шахрайських кол-центрів, нелегальному гральному бізнесі, відмиванні злочинних доходів, незаконному обігу підакцизних товарів, наркотиків та інших тіньових схемах.
Проблема чинної моделі полягає в тому, що для притягнення власника такого рахунку до відповідальності часто потрібно довести його участь у конкретному основному злочині.
Законопроєкт №16013 пропонує змінити сам підхід.
У Кримінальному кодексі хочуть створити окрему статтю 200-1
Проєкт передбачає доповнення КК України новою статтею 200-1 — про передачу, одержання, придбання, зберігання та інше набуття платіжних інструментів для вчинення кримінального правопорушення.
Ключове слово тут — мета.
Законопроєкт не криміналізує сам факт того, що інша людина отримала доступ до картки чи рахунку. Для складу правопорушення має йтися про передачу або набуття платіжного інструменту з метою вчинення шахрайства чи іншого кримінального правопорушення.
Це дуже важлива відмінність, яку варто зберігати в будь-якому поясненні нових правил.
Якщо людина передала власну картку шахраям — до 17 тис. грн штрафу
Перша частина нової статті стосується власника платіжного інструменту.
Якщо людина передає:
- платіжний інструмент;
- індивідуальну облікову інформацію;
- доступ до них;
- доступ до банківського або платіжного рахунку;
- доступ до електронного гаманця
для того, щоб інші особи могли використати їх для шахрайства або іншого кримінального правопорушення, проєкт пропонує штраф у розмірі від 300 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У грошовому вираженні це:
від 5 100 до 17 000 грн.
Тобто схема «дам свою картку за винагороду, а що там через неї проводитимуть — мене не стосується» у разі прийняття законопроєкту може сама по собі стати підставою для кримінальної відповідальності, якщо буде доведена передбачена законом мета.
Зовсім інша відповідальність — для тих, хто скуповує та перепродає чужі картки
Значно суворіші санкції передбачені для людей, які фактично забезпечують дроп-мережу рахунками.
Йдеться про:
- одержання;
- придбання;
- зберігання;
- інше набуття чужого платіжного інструменту;
- отримання чужої облікової інформації;
- доступ до чужого рахунку чи електронного гаманця;
- передачу;
- збут;
- перевезення чужого платіжного інструменту
з метою використання для шахрайства або іншого кримінального правопорушення.
Для цієї категорії пропонують уже:
штраф від 3 000 до 10 000 неоподатковуваних мінімумів — від 51 000 до 170 000 грн;
або
обмеження волі від двох до п’яти років;
або
позбавлення волі від двох до шести років.
Саме звідси й походять широко розтиражовані цифри «170 тис. грн або шість років». Але вони стосуються не кожної передачі картки.
За організовану дроп-мережу — вже до восьми років
Найсуворіший рівень відповідальності передбачений для системних схем. Якщо відповідні дії вчинені повторно або організованою групою, законопроєкт пропонує покарання у вигляді: позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років.
І тут альтернативи у вигляді невеликого штрафу вже немає. Тобто потенційна модель відповідальності виглядатиме так:
| Ситуація | Що пропонують |
|---|---|
| Передав власну картку/доступ для використання у злочині | штраф 5 100–17 000 грн |
| Купував, отримував, зберігав або збував чужі картки/доступ | штраф 51 000–170 000 грн, обмеження волі 2–5 років або ув’язнення 2–6 років |
| Повторні дії або організована група | 5–8 років позбавлення волі |
Це вже зовсім інша картина, ніж формула «за чужу картку дадуть 170 тисяч штрафу».
Чи буде злочином дати картку дружині, чоловікові або бухгалтеру
Ні, з тексту законопроєкту такого висновку не випливає. Кримінальна відповідальність прив’язана не просто до факту передачі доступу, а до мети використання його для шахрайства чи іншого кримінального правопорушення.
Тому звичайна побутова ситуація сама по собі не тотожна дроп-схемі. Інша річ, що банки мають власні правила безпеки, а передавання логінів, паролів, PIN-кодів або засобів автентифікації третім особам може порушувати умови банківського обслуговування та створювати серйозні ризики навіть без кримінального контексту. Це окреме питання від запропонованої кримінальної норми.
А якщо людина скаже: «Я не знав, для чого їм моя картка»
Ось тут може виникнути одна з найскладніших практичних проблем майбутнього закону. Для відповідальності має значення доведення суб’єктивної сторони правопорушення — зокрема мети, з якою особа передавала або набувала рахунок. Саме тому не кожен власник рахунку, через який пройшли злочинні гроші, автоматично ставатиме винним у дроп-схемі.
Правоохоронцям доведеться встановлювати обставини.
Наприклад:
- чи отримувала людина винагороду;
- що їй повідомляли;
- чи передала вона фізичну картку;
- чи передала пароль і засіб авторизації;
- чи знала про характер операцій;
- чи отримувала регулярні платежі за використання рахунку;
- чи відкривала кілька рахунків спеціально на вимогу інших осіб;
- чи спілкувалася з організатором мережі;
- чи виконувала інструкції щодо зняття або переказу коштів.
Проста фраза «не знав» сама собою нічого не доводить — як і сам рух підозрілих грошей через рахунок ще не означає автоматичного обвинувального вироку.
Особливо ризикована схема — «відкрий картку за гроші»
Саме цей формат став одним із найпоширеніших.
Людині можуть запропонувати невелику винагороду за те, щоб вона:
- відкрила новий рахунок;
- отримала картку;
- передала її іншій особі;
- віддала SIM-картку або телефон;
- надала пароль чи інший засіб доступу;
- після цього більше нічого не робила.
З погляду людини — прості кілька тисяч гривень.
З погляду організатора — готовий рахунок, який юридично оформлений на сторонню особу та може використовуватися для руху коштів. Саме така модель і потрапляє безпосередньо у фокус законопроєкту.
Під удар потрапляють не лише фізичні картки
Ще одна помилка — сприймати «дропа» виключно як людину, яка передала пластикову банківську картку. Законопроєкт сформульований значно ширше.
Він охоплює не лише фізичний платіжний інструмент, а й: індивідуальну облікову інформацію, доступ до банківського чи платіжного рахунку та електронного гаманця.
Тому схема може існувати взагалі без пластикової картки. Наприклад, через передачу доступу до мобільного банкінгу або іншого цифрового інструменту керування рахунком. Для сучасної платіжної системи це логічно: головною цінністю для злочинця є не шматок пластику, а можливість керувати чужими коштами або рахунком.
Під відповідальність можуть потрапляти й компанії
Проєкт №16013 має ще одну важливу для бізнесу частину. Він передбачає можливість застосування заходів кримінально-правового характеру до юридичних осіб, якщо відповідне кримінальне правопорушення вчинене уповноваженою особою від імені та в інтересах компанії.
Це означає, що тема дроп-рахунків — не лише питання «студента, який продав картку». Ризик може виникнути й у корпоративному середовищі, якщо платіжна інфраструктура компанії свідомо використовується для відповідних злочинних схем. Саме тому банкам, платіжним компаніям, фінансовим відділам та бізнесу варто стежити не лише за остаточною редакцією статті 200-1, а й за пов’язаними нормами щодо юридичних осіб.
Для чого Україні цей закон
Законопроєкт має ще й євроінтеграційний контекст. Його мета пов’язана з імплементацією положень Директиви ЄС 2019/713, яка стосується боротьби з шахрайством і підробкою у сфері безготівкових платіжних засобів. Логіка тут зрозуміла. Кримінальна інфраструктура сьогодні давно вийшла за межі підробленої пластикової картки.
Злочини можуть використовувати:
- банківські рахунки;
- платіжні застосунки;
- електронні гаманці;
- цифрові реквізити;
- онлайн-банкінг;
- мережі номінальних власників рахунків.
Тому законодавство намагаються адаптувати до сучасної платіжної реальності.
Паралельно хочуть окремо взятися за шахрайські кол-центри
Разом із законопроєктом №16013 Президент подав і пов’язаний проєкт №16014 щодо відповідальності за створення та діяльність шахрайських кол-центрів. Тобто держава намагається бити не по одному елементу, а одразу по двох частинах інфраструктури:
кол-центр → отримує гроші потерпілого → дроп-мережа → розподіляє та приховує кошти.
Обидва президентські законопроєкти були внесені 2 вересня 2026 року.
Що потрібно знати вже зараз
Найголовніше — закон ще не набрав чинності. Станом на 7 вересня 2026 року законопроєкт №16013 перебуває на опрацюванні в комітеті Верховної Ради. Він може бути змінений під час парламентського розгляду.
Тому правильно говорити:
- «законопроєкт пропонує»,
а не - «в Україні вже штрафують на 170 тис. грн».
Але сама тенденція вже зрозуміла.
Держава переходить від моделі, де власника дроп-рахунку потрібно було намагатися прив’язати до конкретного шахрайства, до ідеї окремої криміналізації передачі та обігу платіжних інструментів, призначених для злочинного використання.
І це суттєво змінює ризики для людей, які погоджуються «здати картку в оренду».
«Я просто дав картку» може перестати бути виправданням
Дроп-схеми тривалий час трималися на дуже простій психології. Організатор отримує потрібну банківську інфраструктуру. Власник картки отримує кілька тисяч гривень. А відповідальність нібито залишається десь далеко — у тих, хто безпосередньо обманював потерпілих.
Законопроєкт №16013 намагається зруйнувати саме цю конструкцію.
Якщо документ буде ухвалений у близькій до нинішньої редакції, свідоме надання свого рахунку або доступу до нього для злочинної схеми саме по собі може стати окремим кримінальним правопорушенням. Для посередників, які скуповують і перепродають чужі рахунки, відповідальність буде значно суворішою — до 170 тис. грн штрафу або до шести років позбавлення волі, а для повторних чи організованих схем — від п’яти до восьми років.
І тому головна практична порада тут максимально проста:
якщо вам пропонують гроші лише за те, щоб відкрити картку, передати доступ до банкінгу, приймати чужі кошти або «проганяти» платежі через свій рахунок — це вже не безневинний підробіток.
А якщо законопроєкт №16013 буде прийнято, для частини таких схем межа між «легкими грошима» та кримінальним провадженням стане ще набагато чіткішою.
Джерело інформації та фото: buh.ligazakon.net Фото: ChatGPT
